|
Слово про Матір Моїй матусі Ользі Тимофіївні У вирій, як журавка Ви, матусю, Полинули навік з цього життя, І не сказали звичне: 'Я вернуся, Моє недовгим буде вороття'. Ласкаво так вже Ви не скаже те ніколи, Як арфа, ніжний голос Ваш не забринить, І не проляже Ваша стежка в поле, І не попестить теплий погляд Ваш блакить. Скінчились Ваші клопоти й турботи, І відболіло Щедре серденько за всіх, Завмерла невсипущої Душі робота, Добра живильний пересох потік. Без Вас померкло Все й осиротіло – Незатишна господа, Сіра, нежива, І все навкруг від суму оніміло, В безживний звук Перетворилися слова. О, де живої взять води, матусю, Щоб Вас вернуть В барвисте це життя? Та вже запізно: Я об лід не розіб'юся, Терзає мою душу Пекуче каяття. Я винен, Мамо, Перед Вами – зізнаюся, В боргах несплатних Я до днів своїх кінця, Спогади про Вас, Як рій бджолиний, в'ються, І в них, як сонце, сяєте Ви вся. Іван Притика. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 июля 2013
|
“НАШЕ КУПАЙЛО З ВЕРБИ” “Спека стала полуденна, Промінь сонечка погас, На Купальськії гуляння Ми запрошуємо вас!..” Такими словами розпочали свято “Наше Купайло з верби!..” ведучі Неля Рєзанова та Анатолій Коритько. А організували і провели його працівники сільської бібліотеки та клубу с. Мусійки. Споконвіку у найкоротшу ніч року, з 6 на 7 липня, український народ святкував Івана Купала – свято добра й любові. Метою нашою було показати, що народні традиції живуть і будуть жити. Світлана Пророченко, Анна Кот, Анна Коритько, Лариса Горбаченко, Богдана Коритько розказали про чарівність і силу купальської води, цілющі властивості зілля, яке лікує майже всі хвороби, оберігає житло від відьом та іншої нечисті, про чарівність квітки папороті. Артур Горбаченко, Максим та Андрій Гордієнки, Євгеній Рєзанов покепкували з дівчат, поскаржилися, скільки проблем через них, та, разом з тим, прийшли до висновку, що без жінок – ніяк... Який Іван Купала без відьми? Роль виконала І.М. Костомаха – бухгалтер СГВК “Мусійки”. Вона запевнила, що свято пройде чудово, адже вона відьмочка ще не стара, і їй також треба шукати жениха. Отже, вона зі своїми чортенятами не буде заважати присутнім гуляти і веселитися... Лісовик Г.Д. Коритько – теж працівник сільської ради – порадив дівчатам сплести віночки і пустити їх на воду. Дівчата й хлопці разом з Лісовиком пограли в народну гру “Голубонька”, обрали собі пару. Не обійшлося в цей вечір і без кепкування над старшим поколінням. Адже молодь любила і любить жартувати в усі часи. І в цей вечір пожартували над дідом Іваном (його роль виконала Л.І. Машина – завідуюча клубом) та тітонькою Палажкою (Н.М. Ярмоленко – сільський бібліотекар): повісили на ворота вінки, а “дід” з “тіткою” бідкалися, що над ними кепкують сусіди: що на старість надумали вінки на воду пускати та долі шукати... Хлопці й дівчата стрибали через купальське вогнище, на подвір’ї панував сміх і гамір, проводились конкурси та ігри, вікторина. Учасників свята обслуговувала завідуюча магазином “Продтовари” Н.В. Ярмоленко, яка прибула на клубне подвір’я зі штучним товаром. А в цей час все довкола наповнювалося запахом смачної юшки, яка умлівала на вогнищі. Нею пригощали всіх бажаючих. Гуляли всі аж до пізнього вечора. Ніна ЯРМОЛЕНКО, бібліотекар с. Мусійки. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 июля 2013
|
«Мама, ненька, матуся, матінка…» Із добра і любові створена матір. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? Мати – це перше слово, яке з радістю вимовляє дитина. Мама – це слово, яке найчастіше повторюємо ми у хвилини страждання і горя. 9 липня у приміщенні Сидоровицького будинку культури його директор Владислав Васильович Волощенко та ми з донькою матері-героїні – Галиною Миколаївною Ляхевич, за підтримки сільського голови Надії Анатоліївни Чалої і секретаря сільради Тетяни Іванівни Дейнеки провели свято родини. На ньому були присутні Олена Михайлівна Ляхевич, Галина Миколаївна Козленко, які отримали нещодавно звання «Мати-героїня», Надія Петрівна Дубас та Людмила Василівна Комаренко – багатодітні матері. Н.А. Чала привітала односельчанок, подякувала їм за працелюбність і гарне виховання дітей. Потім звучали теплі слова про матір, лунали пісні у виконанні Галини Ляхевич та моєму. А ще Галина присвятила своїй мамі вірш: «Я, заплакавши, в небо дивлюся І шукаю ту зірку святу, До якої щоночі молюся За матусю рідненьку мою. Хай далеко я часом від неї І між нами дорога тяжка. Та я Богу за неї молюся, Щоб продовжив її він літа. Лиш вона – найдорожча у світі, Лиш вона – оберіг мій життя, І щасливі завжди й раді діти, Доки їхня матуся жива». Впевнена, що під цими прекрасними словами про матусю міг би підписатись кожен з нас… Наприкінці заходу організатори накрили для гостей солодкий стіл. Неля ШЕРЕМЕТ, сільський бібліотекар. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 июля 2013
|
40 РОКІВ – І БАГАТО, І МАЛО… Зустрічі випускників увійшли “в моду” кілька десятиліть тому. Тож і колишні учні Обуховицької школи підхопили цю традицію. Наприклад, випускники 1973 року вперше після закінчення десятирічки зібралися разом через 30 років (тобто – у 2003му), вдруге – через 40 років – нещодавно, на Івана Купала. Ініціаторами цієї події були Віра Голубенко (Севрук) і Галина Гончаренко (Мусієнко). Обидві працюють в Іванківській ЦРЛ, отож разом і зайнялися розшуком однокласників, склали план проведення заходу. – На жаль, – розповідає В.М. Севрук, – приміщення школи, в якій ми вчилися, вже давно немає. Пізніше, коли ми вже її закінчили, там влаштували районний міжшкільний учбововиробничий комбінат, куди їздили вчитися різним спеціальностям (кухаря, продавця, оператора машинного доїння корів, швачки, трактористів та ін.) учні багатьох шкіл, включаючи райцентрівські. Згодом у ньому відпала потреба і комбінат закрили. Іще десять років тому на його місці залишався зруйнований фундамент і купа цегли. Але все одно під час минулої зустрічі ми ще пішли туди, щоб... зустріти світанок. Пізніше обуховичани розібрали й рештки будівлі. Тепер у нас залишилася тільки пам’ять про найкращі роки нашого дитинства в рідній школі... Їх же згадували і цього разу в Обуховичах. Випускники зібралися на подвір’ї біля нової (нині діючої) школи. Її вчителі провели для дорослих учнів екскурсію коридорами і класами, розповіли про шкільне життя теперішніх вихованців, форми і методи роботи педагогічного колективу. А тоді вони залишилися самі – точніше, зі своїми учителями – класним керівником Олександром Васильовичем Ярмоленком та фізруком (як багато хто і досі називає вчителя фізкультури) Марією Василівною Паук (вони на фото – у центрі). На жаль, вже зовсім мало залишилося в живих наставників тодішніх учнів. Пішли з життя і деякі однокласники. Тому, зустрівшись, випускники насамперед вирішили вшанувати їх пам’ять, відвідавши могилки на кладовищах у Термахівці, Станішівці, Макарівці (бо з цих сіл у старші класи теж ходили діти до цієї школи) та Обуховичах. У двох паралельних класах випуску 1973 року було понад 50 учнів, з них зібралося на зустріч трохи менше половини. Хто приїхав з Києва, Іванкова та інших населених пунктів району, а дехто – аж із Якутії, Астрахані. За чотири десятиліття багато чого сталося у житті кожного. Звісно, в усіх своя доля, свої родини – діти, внуки, свій професійний шлях. Серед них є інженери, будівельники, медики, викладачі вузів і навіть фахівці установ із «секретним» спрямуванням. Тож тем для розмов назбиралося багато. Їх обговорення колишні випускники продовжили в місцевому кафебарі «Зустріч». Де, крім святкового столу, 5657літні “учні” веселились, як діти, співали, танцювали, влаштовували різні конкурси, переглядали відеофільми про таку ж зустріч десять років тому. А тим часом Анатолій Кравченко готував нове «кіно» – про цьогорічну – у вигляді фото та відеозвіту. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 июля 2013
|
...І ВИШУКАНИЙ ФЛОРОВІТРАЖ – ВІД НАШИХ ЗЕМЛЯЧОК У Музеї книги і друкарства України (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника) відкрилася виставка флористичного живопису творчого об’єднання “Палітра флори” під назвою “Живі картини”. Серед її експонатів чимало прекрасних рукотворних робіт наших землячок – Валентини Субботіної та Глафіри Сікори з Іванкова. Ці майстрині, які є свого роду художницями, котрим квіти і рослини замінили фарби, виставляли на розсуд іванківців та жителів району свої доробки не раз: і в парку селища на Дні Іванкова, і в офісі громадської організації “Центр розвитку народних примислів Полісся” (котру очолює Валентина Леонідівна). До речі, тут діє і арт-майстерня, до якої можуть прийти повчитися незвичайному ремеслу «малювання» картин із засушених під пресом рослин (та іншим видам творчості) всі бажаючі. Щодо згадуваної виставки, то там представлено найрізноманітніші види флористики: квіткові мініатюри, мереживні графічні сюжети, барельєфні макети втрачених українських церков з кількох десятків видів соломки, пухнасті котики з тополиного пуху, кулони з квітів та інші прикраси, портрети людей і т.д. Валіні й Глашині твори вражають художньою точністю й передають світ казок та мрій, які живуть в їх картинах на склі (це – вишуканий флоровітраж). Виставка триватиме до середини серпня, тож усі, кому до душі творчість в цьому напрямку, можуть її відвідати. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 июля 2013
|
“Родина, як зірка єдина” Під такою назвою в клубі с. Старі Соколи пройшов тематичний вечір до Дня родини. Підготували та провели його завклубом П.І. Василенко, соціальний робітник Л.В. Василенко та я. На захід ми запросили сільські родини, дітей, працівників сільської ради. Під час свята вшанували жінок, яким присвоєно почесне звання “Матигероїня”: О.Т. Давидову, М.О. Гай, Н.І. Павленку, Г.С. Макаренко, О.Я. Мельниченко та сімейні пари, яку прожили в шлюбі 50 і більше років. Своїм чарівним співом привітала всіх присутніх О.І. Василенко. Акомпанував їй М.В. Пархоменко. Свято пройшло в затишній, теплій обстановці. По його закінченні присутні пригощались солодощами та чаєм. Ольга ДАВИДОВА, завідуюча сільською бібліотекою. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
23 июля 2013
|
“МАТЕРЯМ-ГЕРОЇНЯМ” – ВІДЗНАКИ І КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ... Незвичайним цього року в нас видалося свято Івана Купала, бо крім традиційних обрядових моментів, ми ще й вшановували наших славних жіночок. Під час урочистої частини, яку розпочали в залі сільського Будинку культури, Оранський сільський голова Зоя Володимирівна Сидоренко вручила відповідну медаль та посвідчення за підписом Президента України В.Ф. Януковича, що символізують присвоєння почесного звання “Матигероїня”, а також – подарунки та квіти двом односельчанкам – Ніні Іванівні Некрутенко та Ользі Іванівні Давидчук. Обидві виростили і виховали достойними людьми по п’ятеро дітей. Від їх імені із вдячним словом матерям і всім, хто прийшов сюди привітати нагороджених з відзнакою, виступили сини Михайло Некрутенко, Олексій Давидчук та дочка Тетяна Давидчук. Їх та інших присутніх у залі вітали віршами про маму, тата, бабусю, родину діти Марійка Овдійчук, Олександра Рогальчук, Богдан Козак, Поліна Мурга. Привітати своїх сусідів зі святом, а матерівгероїнь – з нагородженням приїхали в Оране й учасниці Горностайпільського народного колективу “Журавка”. А потім продовжили святкування на березі річки Тетерів, де пускали на воду вінки, стрибали через вогнище, співали купальських пісень, ласували варениками Юлії Рогальчук, тортом Людмили Сингаєвської, іншою смакотою, яку підготували для купальської вечері оранські жіночки. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
23 июля 2013
|
Наша односельчанка, участвует в конкурсе 'Всеукраинская Королева Бала' на канале ТЕТ! Нужна помощь в голосовании за нашу Аню Шурко (Школа № 1, Богданівка). http://tet.tv/uk/pro... |
22 июля 2013
|
ПРОВОДИ РУСАЛОК – СПОКОНВІКУ ОРАНСЬКИЙ ОБРЯД Зелені свята в нашого народу – одні з найулюбленіших. Саме з Трійцею пов’язані різні звичаї та обряди. Їх шанували люди в давнину, шанують і зараз. Особливо – в Ораному. Вважається, що це свято розквітлого дерева, буйної зелені, сили лісу, духів дерева, що допомагають людині зміцнити здоров'я, вберегти господу від лиха, сприяти врожаю. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
16 июля 2013
|
У пошуках цвіту папороті Літературно-музична композиція під такою назвою відбулася в Кухарівському будинку культури. Учасники свята – молодь, люди старшого віку, прослухавши легенду про цвітіння папороті, яку розповіла ведуча заходу Катерина Коваленко, намагалися дати відповідь на запитання, що одвічно турбувало людей: що ж означає знайти цвіт папороті? Чи вдалося це комусь у житті? Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
15 июля 2013
|
| Закрыть |
